Ми взяли невеличке інтерв’ю у військової Ольги та поцікавились її думкою, а також спостереженнями сьогодення жінок-військових:
– Розкажіть про себе.
– Мене звуть Оля. У 2016-му прийняла свідоме рішення проходити військову службу у Збройних Силах України. Прийняла присягу на вірність українському народу і вже 7-й рік служу за контрактом. Була на посаді зв‘язківця, зараз оператор.
– Як ви пораєтесь зі стресом?
– Моя боротьба зі стресом – це самодопомога та регуляція балансу між службою та сім‘єю, хоч на сім‘ю залишається мало сил і часу. Проте я помітила, що ми стали цінувати один одного більше, ніж до війни. Цінності змінились.
– З якими проблемами зіштовхуються жінки-військові?
– Колеги, жінки-військовослужбовці, також часто відчувають психологічний тиск, адже в такий час спокійним бути неможливо – новини з фронту впливають постійно. Чимало жінок не впорались зі стресом та покинули військову службу.
– Як ви ставитеся до професійної психологічної допомоги?
– Моя думка така: професійна психологічна допомога обов‘язково повинна бути в нашій сфері. І можливо це має бути цивільна людина, адже професійних психологів у військовій справі буде мало, вони не зможуть поставитись до ситуації, з якою прийшла людина, неупереджено.
– Чи важливо жінці-військовій підтримувати свій психологічний стан?
– У цей нелегкий час, в кризових обставинах, дуже важливо залишатись спокійним, щоб не страждала якість роботи. Адже ми кожного дня працюємо з великою кількістю військовозобов‘язаних, маємо давати приклад і підтримку тим, хто зараз вступає на військову службу.
Насправді всі українці опинились в нетиповій, стресовій ситуації й хотілося б щоб всі отримали якісну психологічну підтримку.
Жінки можуть не звертатись до фахівців, коли відчувають таку потребу, тому що більшість українських жінок звикли самостійно справлятись зі своїми проблемами та стресом. Чому не звертаються – часом немає грошей, часу, пріоритети інші. “А що подумають інші, я й сама впораюсь” – це те що чую я особисто.
Рекомендую по можливості звертатись всім жінкам за допомогою і не чекати поки стрес вилізе через хворобу.
