Військовий час це напруга. Сильна напруга. Відсутність базової потреби у безпеці включає психічні механізми сильної дії, які можут працювати, як раз, не на самозбереження, а на руйнування. Вживання психоактивних речовин, це як раз цей випадок. Підсвідомо вживаючий хоче руйнування, хоче щоб усе скінчилося, хоче відчути полегшення.
Різні психоактивні речовині мают і різний єфект, прискорюючі, галюциногенні, росслабляючі, але у всіх речовин є одна місія- змінити стан. Тобто людина яка прийшла до вживання хоче змінити свій стан за допомогою речовин, бо більше не знає як, не може.
Атаптивні здібності психики так і працюють . Механізм обраний, він працює, ним можно користуватися. Разом з тим базові захисні функції згасають. Відчуття страху стухає. Людина обирає, не свідомо жити в іншій реальності, з собою під дією єфектів.
Що далі? Відбувається процес звикання, інші механізми адаптації занівечені, не активізуються, бо не має потреби.
Людина, що була деформована внутрішньо, до початку вживання психоактивних речовин ,починає деформуватися активніше і зовнішньо, вже помітно для інших.
Людина деформується. Деформується її особистість. Те що раніше приносило радість – не працює, те що було важливо, губить значимість.
Але, це не про безстрашність, або моно потреби, це про те, що вживаючий, все одно буде страждати, його минулий дискомфорт тільки перекривається, він не вирішується , не щезає. Емоційна, духовна, соціальна сфери не знаходяться у реалізації.
Іноді на лікування йдуть роки, іноді місяці, але це про загрозу втратити себе, бігти від себе і не знаходити задоволення.
